Заява громадських діячів стосовно ситуації навколо спроб перейменування проспекту Петра Григоренка

 

Ми, члени Громадської Ради при ХОДА, вважаємо неприпустимим порушення чинного Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» спробою перейменування проспекту Петра Григоренка і повністю підтримуємо заяву громадської ініціативи “Харківська топонімічна група” разом із більше, ніж 1100 харків’янами, що вже підписали її.

Зі свого боку маємо додати, що ми розглядаємо спробу Харківського міського голови руками автора петиції на сайті міськради, а потім і підпорядкованого топонімічного комітету міської ради, перейменувати проспект Петра Григоренка, як політичний сепаратизм* і бажання внести розлад в мирне життя міста. Ця ситуація тим більше небезпечна, що ми бачимо аналогічні спроби і в Одесі, тобто, зараз йде інформаційна атака на всю Україну, і цій атаці ми маємо протистояти.

* Політичний (регіональний) — сепаратизм, суб’єктами котрого можуть бути представники тієї самої національності, що й центральна державна влада. Такий сепаратизм найчастіше вдається до пошуку форм дискримінації, які регіон начебто зазнає з боку центральної влади (культурної, мовної, економічної), тому порушує питання про відокремлення території, вбачаючи в цьому єдиний засіб ліквідації цих форм дискримінації.

 

Нижче – текст заяви громадської ініціативи «Харківська топонімічна група»

Заява

щодо неприпустимості порушення Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»

17 травня 2016 року на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» голова Харківської обласної державної адміністрації Ігор Райнін підписав розпорядження про перейменування об’єктів топоніміки міста Харкова. Перелік перейменувань був складений у відповідності до вимог згаданого Закону та згідно з рекомендаціями центрального органу виконавчої влади – Українського інституту національної пам’яті (УІНП). В своєму розпорядженні обласна державна адміністрація врахувала численні пропозиції фахівців, громадської ініціативи «Харківська топонімічна група», «Просвіти» ім. Т. Шевченка, Харківської правозахисної групи, Спілки ветеранів АТО, ГО «Слобідське козацьке військо», Громадської ради при Харківській обласній державній адміністрації.

Повноваження з перейменування символів комуністичного режиму обласна державна адміністрація згідно з Законом отримала з 21 лютого 2016 року саме тому, що Харківська міська рада і Харківський міський голова не виконали вимоги згаданого Закону у повному обсязі.

У відповідності до Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» відбулися відкриті громадські слухання та прийнято рішення про прийняття проекту перейменувань за основу та у цілому.

Відповідне розпорядження голови ХОДА було імплементоване органами місцевого самоврядування (замінено адресні таблички, вказівники у метрополітені тощо).

8 травня 2019 року, в День пам’яті і примирення, Геннадій Кернес закликав підтримати петицію про чергове перейменування проспекту Петра Григоренка. Всупереч вимогам вищезгаданого Закону і складеним на його виконання рекомендаціям УІНП, Геннадій Кернес закликає повернути на карту Харкова ім’я маршала Г. Жукова Вважаємо абсолютно неприпустимим порушення Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та повернення попередньої назви станції метро та проспекту.

Наголошуємо, що жодна назва, що уособлює героїку Другої світової війни, не була змінена під час декомунізації топоніміки нашого міста. Імена солдат і офіцерів Червоної армії на карті Харкова зберігають пам’ять про них. Проте з ім’ям Маршала Жукова пов’язано чимало суперечливих, а іноді і відверто антигуманних фактів, які несумісні з вшануванням пам’яті про цю особу (див. додаток).

Георгій Жуков обіймав посаду Міністра оборони СРСР (1955-1957) та члена Президії ЦК КПРС (1957). Відповідно, перейменування топонімів на честь Маршала Жукова будуть мати ознаки злочину, передбаченого ст.436-1 КК України у формі публічного використання забороненої символіки комуністичного тоталітарного режиму. Так, у відповідності до п. Є ст. 1 Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» символіка комуністичного тоталітарного режиму включає в себе: «назви проспектів, у яких використані імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (секретаря районного комітету і вище)».

Зумисна, протизаконна спроба повернення імені Маршала Жукова на топонімічну мапу Харкова за підтримки Геннадія Кернеса є прямим закликом до порушення українського законодавства, маніпулятивним політичним рішенням задля відведення уваги харків’ян від господарських та інших проблем міста, що є у безпосередній компетенції міського голови. Застерігаємо: перегляд результатів проведення декомунізації є неприпустимим і таким, що суперечить Законам України, несе дестабілізацію у нашому прифронтовому регіоні. Подібний ревізіонізм провокує реальні та потенційні конфлікти, особливо коли йдеться про чутливу тему пам’яті про Другу світову війну.

 

Довідка.

Проспект Петра Григоренка заснований у 1960- х роках. Первинна назва – Стадіонна вулиця. З 12 січня 1963 року – вулиця 60-річчя СРСР. З 14 лютого 1990 року – проспект Маршала Жукова. У відповідності до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» перейменований розпорядженням голови ХОДА від 17 травня 2016 року у проспект Петра Григоренка.

Жуков Георгій Костянтинович (19.11.1896 – 18.06.1974) – учасник встановлення радянської влади, радянський воєначальник, маршал, міністр оборони СРСР (1955-1957), член президії ЦК КПРС (1957), відзначився чисельними наказами про розстріли червоноармійців та мародерством на окупованих територіях Німеччини. Як полководець характеризувався, жорстокими методами підтримання дисципліни, добивався виконання оперативних завдань будь-якою ціною й відзначався недбалим ставленням до людських втрат, через що серед солдатів отримав прізвисько «катафалк» або «м’ясник». У 1954 під його керівництвом відбулися сухопутні військові навчання на Тоцькому полігоні (с. Тоцьке Оренбурзька обл., РФ) із застосуванням атомної бомби. У результаті цих випробувань постраждало близько 45 тисяч людей – військовослужбовців Радянської армії, переважно солдатів строкової служби. Значна частина з них через радіоактивне випромінювання отримали інвалідність. Учасник придушення Угорської революції 1956 року.

Григоренко Петро Григорович (16.10.1907-21.02.1987) — генерал-майор Радянської армії, ветеран Другої світової війни (1941-1945), начальник штабу 8-ї стрілецької дивізії 4-го Українського фронту, кандидат військових наук (1949), всесвітньо відомий правозахисник (особливо відзначився захистом прав депортованого кримськотатарського народу), сприяв утворенню 09.11.1976 р. Української Гельсінської групи. Навчався в 1929-1931 рр. у Харківському технологічному інституті (зараз – НТУ «ХПІ»). Нагороджений у 1997 р. орденом «За мужність» I ступеня (посмертно).

Вшанування пам’яті відбулося у відповідності до ст. 1, 4 Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» від 09.04.2015 р. та Указу Президента України від 04.04.2016 р. № 126/2016 «Про відзначення 40-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод»



Залишити відповідь